Леонід Рутковський, керівник проєкту «Біблія для України» напередодні запуску проєкту розповів про перспективи і плани щодо придбання і роздачі одного мільйона Біблій, в країні, що потерпає від війни.
Як Ви стали керівником цього проєкту? Чому погодились його очолити?
Я про нього дізнався ще у березні. Мене запросили поспілкуватись у Zoom безпосередньо із Ліз Поланко – проповідницею із Пуерто-Ріко, з якої, власне, проєкт і почався. Від неї я дізнався всю історію про сон, про дивні обставини й про її подальші плани. Міс Поланко попросила допомоги й запитала, чи українські адвентисти готові брати участь у її проєкті. І я подумав: «Якщо вони десь там, в Карибському басейні, хочуть нам допомогти, чому ми не маємо тут допомагати?».
Щиро кажучи, я думав, що хтось інший візьметься за цей проєкт, бо Ліз хотіла завершити свою участь ньому. Реалізувати його в Україні далі ми повинні були самі. Це рішення, стати керівником проєкту, далось мені не легко. Це служіння нове для мене, я в у ньому вбачаю благодійність та свій вклад у боротьбу українського народу. Я його очолив, щоб масштабувати: не просто збирати кошти для друку Біблій не лише в Україні та Пуерто-Ріко, а й по сьому світу. Ми маємо великий виклик, війна, та обставини, викликані нею, нам диктують, що ми повинні зробити щось більше. Воду, продукти та зброю завезуть нам й інші країни, а хто принесе сюди Слово Боже?
Чому, на Вашу думку, Бог почав діяти через людей аж з іншого континенту? Який план Ви особисто в цьому вбачаєте?
Щонайменше до травня ми були повністю поглинуті обставинами війни: повітряними тривогами, які не припиняються, виттям сирен, роздачею гуманітарної допомоги та евакуацією населення. Ми просто рятували людські життя. А людина, коли вона у стресі, не може подивитись ширше в обставинах повномасштабної війни.
Головним було банально задовольнити базові потреби людей, які були змушені покидати свої домівки та наших військових: вода, хліб, дах над головою і все. Тому якби в лютому-березні хтось зустрівся б зі сном, який спонукає роздавати Біблії в Україні, то ми були б не готові до цього.
А ще я бачу, що іспанськомовні люди, з якими ми зустрілись, такі відкриті: вони відразу прийняли, повірили у Господнє провидіння і були переконані, що реалізувати Божий план можливо і їм буде це під силу. Бог обрав свою людину віри, Ліз Поланко, для здійснення перших кроків у проєкті «Біблія для України». Для Бога Його людина віри знайшлась саме там, у Пуерто-Ріко.
За весь час вашого служіння чи доводилось вам брати участь у подібних проєктах, які почались теж з чийогось сну або внутрішнього відчуття?
Я у служінні вже понад 21 рік. Насправді я не спеціалізуюсь на таких великих місійних проєктах, такий досвід у мене вперше. Але для мене важливо, чи є Божа воля для його реалізації, адже без цього не буде успіху. Тому я завжди шукаю знаки, в цьому випадку сон, який показує Боже провидіння. Якщо Господь послав такий сон – як я цьому можу протидіяти? Все має бути у гармонії: люди, обставини й внутрішні відчуття. Бо гармонія всередині тебе — це також вплив Духа Святого і я однозначно її відчуваю.
Як Бог допомагав вирішувати труднощі на шляху реалізації проєкту?
Коли тобі дають Біблії та гроші на їх друк – труднощів немає, це робити приємно. Сестра Ліз виконала усю найскладнішу роботу: багато молилась, постилась, проводила ночі пильнування і започаткувала цей проєкт, реалізувала друк перших партій Біблій. Провела тисячі інтерв’ю. Її талант переконання – це важливо і це принесло 95% успіху. Найскладніше для мене як керівника проєкту – це відповідальність за пожертвування. Потрібно здавати звіти, збирати фото, показувати людям, як і яким чином їх кошти перетворюються у Біблії і куди їх далі везуть. Але робити добру справу з Богом – просто. Коли ми бачимо вдячність людей, які зі сльозами на очах беруть ті Біблії – розуміємо, що це благородна місія.
Проте друк Біблій в Україні зараз – це майже неможливо. Через війну в Україні фізично закінчились книги, зокрема проблема полягає в тому, що українською чи російською мовою їх в принципі мало. Багато видавництв зупинили роботу, паперу немає, а через зруйновані дороги страждає логістика. Реалізовувати проєкт в таких умовах досить складно. Саме тому ми й збираємо кошти та орієнтуємось на те, аби друкувати Біблії для українців за кордоном.
Скільком українцям вже вдалось подарувати Біблії завдяки проєкту?
20 тисяч книг (8 тисяч з них, до речі, дитячі), і за вересень-жовтень плануємо зібрати і роздати ще стільки ж. Вже 100 тисяч доларів зібрано.
Люди, які отримували Біблії, ділились своїми емоціями? Інформацію про це десь можна знайти в соц.мережах?
Українці, які були змушені втікати зі своїх домівок рятуючи свої життя, брали із собою лише необхідне. Тож не всі взяли із собою свої Біблії.
Емоції, які ти бачиш, коли даєш Слово Боже людині, яка просить, не описати словами. Вона приймає її з посмішкою, вдячністю, і навіть із захопленням. Це щось таке надприроднє. Я не зустрічав людину, яка б похмуро відреагувала на такий подарунок. Українці роздають Біблії своїм друзям, знайомим.
Щоправда, ми від початку не ставили за мету брати інтерв’ю у людей, які отримують Святе Письмо, тому що на той момент це не здавалось важливими. Але тепер подумаємо як це реалізувати, можливо, навіть через соцмережі.
Ми будемо збирати лише гроші на подальшу реалізацію проєкту, чи усі охочі можуть самостійно подарувати Біблію комусь через проєкт «Біблія для України»?
Якщо люди хочуть самостійно подарувати Біблії – це чудово, ми відкриті. Нам можна писати й домовлятись про деталі. Але це значно ускладнює і здорожчує реалізацію плану. Якщо друкувати у видавництвах на замовлення великі партії відразу, а це зараз треба робити за кордоном – так буде дешевше.
Дуже багато людей зараз, як я і казав, покинули свої домівки й втратили все. Біблія – це книга, яка у багатьох міцно пов’язана із відчуттям спокою, відчуттям дому. Але в Україні зараз немає можливості друкувати книги. Бо це не простий процес в умовах війни, а Біблій в Україні практично немає.
Така література — величезний дефіцит. Навіть коли люди хочуть в Україні їх придбати за гроші – нам, адвентистам, нічого продати. Багато видавництв так і не запустили роботу після бомбардувань, зруйнована значна частина логістики, економіка українська страждає і це не могло не відбитись на нас. На сьогодні – перше питання знайти кошти, далі – дістати Біблії, продумати логістику.
Зараз ми привертаємо увагу усього світу до України й це, безумовно, краще зробити разом. Тому якщо хтось хоче долучитись до проєкту, ми будь-які зусилля підтримаємо, адже шукаємо партнерів, хто готовий допомогти фінансово, а також роздавати Біблії на місцях і сіяти Боже слово.
Запитання – Анастасія Кушнарьова
